Сучасна українська мова

(Титулку видалила з етичних міркувань)
Кого зацікавило, краще запитайте в мене назву ВУЗу, де зберігається ця контрольна, щоб потім не потрапити в халепу.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Сучасна українська мова»

Київ – 2009

1.     Типологія граматичних категорій (на власних прикладах);

2.     Утворити власну словозмінну парадигму іменника третьої відміни;

3.     Знайти у повістях І. Нечуя-Левицького тридцять різних дієслівних форм. Охарактеризувати їх граматичні категорії.

4.     Зробити повний морфологічний розбір виділених слів у реченні.

За двома зайцями не гонись, бо і одного не впіймаєш (Н. тв.).

1.    Типологія граматичних категорій.

Граматичні категорії іменників поділяються на:

·        категорію роду;

·        категорію числа;

·        категорію відмінка.

Категорія роду

Категорія роду вважається лексико-граматичною, бо окрім граматичних ознак, потрібно враховувати ще й семантичні (поділ на статі, за віком):

чоловік – жінка,

онук – онучка,

кішка – кошеня.

У назвах людей за професією, родом занять, національною належністю розрізняється рід, переважно чоловічий та жіночий. Тут помітну роль відіграють суфікси із закінченнями, що являються морфологічними показниками:

вчитель – вчителька,

викладач – викладачка,

кухар – кухарка,

практикант – практикантка,

росіянин – росіянка,

журналіст – журналістка,

школяр – школярка,

львів’янин – львів'янка.

У назвах свійських тварин, як і людей, рід також розрізняється і лексично, і граматично:

свиня – кабан,

кінь – кобила,

овечка – баран,

гуска – гусак,

утка – селех,

індик – індичка.

Назви диких тварин, особливо дрібних, мають рід, що вирізняється тільки за граматичними показниками:

черепаха, вуж, щур, черв'як, міль, сонечко, білка, дельфін.

У назвах неістот беруться до уваги граматичні ознаки – форми називного, родового й орудного відмінків однини:

книжка – книжки – книжкою,

квітка – квітки – квіткою,

липа – липи – липою.

Назви абстрактних понять, малих щодо віку істот та інших конкретних предметів охоплює переважно середній рід:

кохання, свердло, завдання, коромисло, місиво, шосе, фойє, студентство, руж’є, прядиво, пюре, прізвище.

Граматичне значення чоловічого, жіночого та середнього роду визначається за основним показником – закінчення називного відмінка однини та інших відмінків – родового, орудного. Для іменників чоловічого роду таким показником є нульове закінчення з основою на твердий і рідше на м'який приголосний:

олень, ясень, шиньйон, шерсть, цвях, ніч, мазь, Керч, бір, склеп.

Іменники чоловічого роду з закінченням -а(-я), -о, -е:

дядько, Данило, Дмитро, Микита, Сава, Хома, вовчище, котище.

Іменники жіночого роду мають закінчення -а(-я):

річка, рілля, картка, Віра, Неля, Тетяна.

Іменники жіночого году з нульовим закінченням:

Галузь, міль, більшість, крайність, радість, печаль.

Іменники середнього роду в називному відмінку однини закінчуються на -о, -е, -я:

море, теля, свердло, колесо, шосе, коромисло, пюре, печиво, досьє, весілля, безлісся, вар'єте, болото, дитя.

Іменники так званого спільного роду в контексті бувають лише одного якогось роду – чоловічого або жіночого. До них належать іменники з закінченням на -а:

забіяка, недоторка, вояка, бідолаха, базіка, музика, листоноша, причепа, розбишака.

У цьому разі рід визначається за синтаксичним зв'язком іменника з іншими словами – за допомогою форм прикметників, займенників, дієслів, тобто контекстуального оточення:

велика забіяка, суворий вояка, заграв музика, нещасний бідолаха.

Невідмінювані іменники, до яких належать слова іншомовного походження з основою на -а (з попереднім голосним основи), -о, -у, -є, -і, -ю, як назви неживих предметів належать до середнього роду:

велике шасі, просторе фойє, легке суфле, головне шосе, потужне реле, цікаве резюме, картопляне пюре, ігрове казино, спортивне авто.

До чоловічого роду належать іменники-назви тварин:

маленький поні, жвавий шимпанзе, швидкий кенгуру.

Назви осіб чоловічої статі належать до іменників чоловічого роду:

конферансьє, мосьє, монпансьє, Гойя, Дюма, Золя.

Назви осіб жіночої статі – до жіночого роду:

леді, мадемуазель, міс, Олежко, Зеґерс.

До невідмінюваних належать і українські жіночі прізвища з основою на приголосний та -о:

Оксана Забужко, Алла Мазур, Оксана Гайдай, Наталія Матюх.

Власні географічні назви належать до того роду, який має родова назва:

промислове Гуанджоу, зелений Гаїті, африканська Малі, тихоокеанський Фіджи.

Спостерігається хитання в граматичному роді іменників:

змій – змія,

округ – округа,

тополь – тополя,

сусід – сусіда,

зал – зала,

верховод – верховода.

Переважно чоловічого роду іменники:

друзяка, коняка, звірюка, собака.

Середній або чоловічий рід іменників:

хлопчисько, ледащо, хвалько, крутько, незнайко, громило, викидайло.

То в жіночому то в чоловічому роді бувають іменники:

купіль, харч, проділ (проділь).

Іменник біль у чоловічому й жіночому роді розрізняється значенням:

у чоловічому – біль – страждання;

у жіночому – біль – білість, від слова біле.

Категорія числа

Категорія числа є лексико-граматичною: предметність іменника виражається в різному кількісному визначенні – один із класу предметів чи багато однорідних предметів:

книжка – книжки,

море – моря,

теля – телята,

плем'я – племена,

ліс – ліси,

журнал – журнали,

стежка – стежки.

така кількісна співвіднесеність в іменниках виражається формами однини і множини.

Іменники, в яких не виявляються ознаки обчислюваності, мають або лише однину, або множину.

Однинні іменники охоплюють слова з абстрактними значеннями:

радість, печаль, мудрість, честь, страх, життя.

збірні іменники:

деканат, ганчір'я, начальство, стадо, лицарство.

речовинні:

водень, сіль, крупа, сметана, алюміній, трикотаж.

власні назви:

Харків, Ялта, Байконур, Ольга, Кирило, Чингісхан, Єлисейські Поля, «Казковий вечір».

Ці іменники можуть мати форми множини з граматичного погляду, але в мовній практиці їх не має потреби уявляти в будь-якій кількості.

Множинні іменники охоплюють назви предметів, які у своїй будові мають парні частини:

ковзани, колготи, кусачки, роги, ножиці, двері, окуляри.

деякі збірні:

гроші, піски, надра, копалини.

речовинні назви:

шпроти, консерви, вершки, фарби.

назви часових та пов'язаних з ними понять:

приморозки, сутінки, роковини, вихідні, обжинки.

назви дій процесів:

підробітки, демонстрації, пустощі, побігеньки.

назви ігор:

скакалки, шашки, доганяли, піжмурки, сніжки.

назви абстрактних понять:

ревнощі, прикрощі, мудрощі, заздрощі, жертовності, радощі.

деякі власні назви:

Прилуки, Сочі, Багами, Гаїті, Сейшели, Гімалаї, Бровари.

Множинні іменники цього типу в сучасній українській мові майже не утворюються. Досить часто вживаються множинні іменники прикметникового походження:

озимі, цитрусові, вітамінні, зернові, бобові, соєві, річкові, дощові.

Категорія відмінка

Категорія відмінка іменника суто граматична. Відмінкові форми виступають засобами зв'язку іменників з іншими словами. У сучасній українській мові сім відмінків:

Називний Родовий Давальний Знахідний Орудний Місцевий Кличний

– хто? що? – кого? чого? – кому? чому? – кого? що? – ким? чим? – на кому? на чому? – хто? що?

Кожний відмінок становить єдність форми і значення.

Називний і кличний відмінки – прямі. Інші – непрямі, що вживаються з прийменниками або без них. Термін прямий пояснює незалежність вживання іменника від зв'язку з іншими словами, непрямий – синтаксичну залежність від інших слів. Називний відмінок виступає підметом, який може бути найчастіше суб'єктом у реченні: («А Рось кипіла в кам'яному ложі»). У пасивних конструкціях уживається як об'єкт (Туман розгонився вітрами по долині), може виступати як іменна частина складеного присудка (Слава – зрадлива річ), або як головний член називного речення («Заслання, самота, солдатчина…»)

Родовий відмінок означає належність собі чи предметові (батько Тетяни, вечір Франка, властивість фарби); об'єктні відношення – об'єкт дії (не дістав паперу); частину від цілого або його неповноту (додати муки, купити цукру, привезти піску, кілограм цементу, приміщення офісу); обставинні значення – дат (1995 року), просторові відношення (наблизились до ставу), часові (протягом року), причинові (крикнув з переляку).

Давальний відмінок означає особу або предмет, для яких або в зв'язку з якими відбувається дія (служіння народові, привіт другові), належність (пам'ятник Тарасові Шевченку), суб'єкт дії в безособовому реченні («Кому-кому, а Собаці тільки цього й треба було! Швиденько напився з калюжі води і рвонув!» – М.Вінгаровський)

Знахідний відмінок має об'єктивне значення:

увімкнути музику, купити молоко, завести трактор.

Це прямий додаток при перехідних дієсловах. Він уживається завжди без прийменника. Прийменникові конструкції означають простір як напрямок руху (в'їхати в ліс, дивитись у далечінь), об'єкт (вчити студентів, прополоти город).

Орудний відмінок має строкаті семантичні відношення:

об'єктні (іхати машиною, мити ганчіркою, їсти виделкою),

обставинні (плисти річкою, летіти літаком, повернутися перед обідом),

можуть означати співучасника діяча (книжка з зошитом, мати з дочкою, сонце з місяцем),

виступати іменною частиною складеного присудка (бути випускником, стати нареченою, зробитися льодом),

бути суб'єктом в односкладних реченнях (вагон заповнено пасажирами).

Місцевий відмінок завжди вживається з прийменником:

сидіти на дивані, ходити по полю, снідати о восьмій годині, працівник при справах.

Найважливіші значення місцевого відмінка обставинні (говорити по щирості, ходити по пляжі) та об'єктні (грати на нервах, отримати по папці, зануритися у річці).

Рідше вживаються означальні відношення:

однодумці по зайняттю, рідні по матері.

Кличний відмінок виражає звертання до особи чи істоти взагалі:

кицю, корівко, мишко, зайчику, Миколо Васильовичу, Оксано Петрівно, Віро, Тетяно, Галю, Денисе, Олексе.

Крім того в художній літературі та публіцистиці й особливо у фольклорі це можуть бути іменники з предметним та абстрактним значенням:

« – Прощай, мій товаришу, мій вірний друже! – тихо промовля він до ясеня, мов до живої людини» (С.Колесник); «Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько відкриє тебе для себе. Щоб стати навіки соняшником» (І.Драч).

2.     Утворення словозмінної парадигми іменника ІІІ відміни

Однина Н. меч Р. меча Д. мечу З. меч О. мечем М. на мечі К. меч

Множина мечі мечей мечам мечі мечами на мечах мечі

3.     Тридцять дієслівних форм за повістями І. Нечуя-Левицького, характеристика їхніх граматичних категорій

Розкинулась – док. вид, неперехід., дійсн. сп.,тепер. час, І дієвідм., ІІІ ос. одн.

В'ється – недок. вид, неперехід., дійсн. сп., тепер. час, І дієвідм., ІІІ ос. одн.

Розбіглися – док. вид, неперехід., дійсн.сп., тепер. час, ІІ дієвідм.,ІІІ ос.множ.

Стоїть – недок. вид, неперехід., дійсн. сп., тепер. час, ІІ дієвідм., ІІ ос. одн.

Чорніє – недокон. вид, неперехідн., дійсн. сп., тепер.ч., І дієвідм.,ІІІ ос. множ.

Поховались – док. вид, неперехідн., дійсн. сп., мин.ч., І дієвідм., ІІІ ос.мн.

Блищать – недокон. вид, неперехідн., дійсн. сп., тепер.ч., ІІ дієвідм.,ІІІ ос. мн.

Сяє – недокон. вид, неперехідн., дійсн.сп., тепер. час, І дієвідм., ІІІ. ос. одн.

Позападала – док. вид, неперех., дійсн.сп.,мин.час,І дієвідм.,ІІІ ос. одн., жін.р.

Впала – док. вид, неперехідн., дійсн.сп., мин. час, І дієвідм., ІІІ ос.одн, жін.р.

Біліють – докон. вид, неперехідн., дійсн. сп., тепер.ч., І дієвідм., ІІІ ос.множ.

Зеленіють – недокон. вид, неперехідн., дійсн. сп., тепер. ч.,І дієвідм.,ІІІ ос.мн.

Дишуть – недокон. вид, неперехідн., дійсн. сп., тепер.час.,І дієвідм.,ІІІ ос. мн.

Манять – недокон. вид, перехідн., дійсн.сп., тепер. час, ІІ дієвідм.,ІІІ ос.множ.

Потонула – док. вид, перехідн., дійсн. сп., мин.час,І дієвідм., ІІІ ос.одн.,жін.р.

Сидів – недокон. вид, неперехідн, дійсн.сп., мин. час., І дієвідм., ІІІ ом.мн.

Закачалась – док. вид, неперех, дійсн. сп., мин. ч,І дієвідм.,ІІІ ос.одн., жін.р.

Метлялись – док. вид, неперехідн.,дійсн.сп., мин. час, І дієвідм., ІІІ ос.множ.

Зоглядівся – док. вид, неперехідн., дійсн. сп., тепер.ч., І дієвідм., ІІІ ос. одн.

Привиджувалось – док. вид., неперех.,дійсн. сп.,тепер.ч., І дієвідм., ІІІ ос.одн.

Розіслалась – док. вид., неперех.,дійсн.сп., мин.ч., І дієвідм.,ІІІ ос. одн., жін.р.

Закаявся – док. вид, неперехідн., дійсн. сп., тепер.ч., І дієвідм., ІІІ ос. одн.

Хазяйнувать – недок. вид, неперех., дійсн. сп., майб.ч., ІІ дієвідм., ІІІ ос. мн.

Познаходив – недок. вид, неперех., дійсн.сп., мин. час., І дієвідм., ІІІ ос. одн.

Вщипнув – докон. вид, неперехідн, дійсн.сп., мин. час., І дієвідм., ІІІ ос. одн.

Гепнув – докон. вид, неперехідн, дійсн.сп., мин. час., І дієвідм., ІІІ ос. одн.

Пронизувало – недок. вид., неперех.,дійсн. сп., мин.ч., І дієвідм., ІІІ ос.одн.

Церемонилась – док.в., неперех., дійсн. сп., мин. ч,І дієвідм.,ІІІ ос.одн., жін.р.

Просилась – докон. вид, неперех, дійсн. сп., мин. ч,І дієвідм.,ІІІ ос.одн., жін.р.

Чкурнув – докон. вид, неперехідн, дійсн.сп., мин. час., І дієвідм., ІІІ ос.одн.

4       Повний морфологічний розбір виділених слів у реченні

За двома зайцями не гонись, бо і одного не впіймаєш (Н. тв.)

Двома – числівник, проста форма – два, простий, кількісний, орудний відмінок, відпов. на пит.: за скількома? – двома, означення.

Зайцями – іменник, заєць – загальна назва, істота, чоловічий рід, множина, ІІ відміна, м'яка група, орудний відмінок, відпов. на пит.: ким? – зайцями, додаток.

Гонись – дієслово, проста форма – гонись, недокон. вид, неперехідне, наказовий спосіб, ІІ дієвідміна, ІІ особа однини, відпов. на пит.: що роби? – не гонись, присудок.

Бо – сполучник, незмінний, простий, підр. спол., причини.

5       Список використаної літератури

1.     Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.; за ред.. О.Д.Пономарева. – 3-тє вид., перероб. – К.: Либідь, 2005. – 488с.

2.     Фурдуй М.І. – Українська мова. Практикум з правопису: Навч. посібник / За ред.. В.В. Різуна. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2005. – 272с.

3.     Українська мова: Практикум: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотип. / Паз як О.М., Серб енська О.А., Фурдуй М.І., Шевченко Л.Ю. – К.: Либідь, 2001. – 384с.

4.     Кочерган М.П. – Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 368с. (Альма-матер)